We ask you not to turn your back to the people of Ukraine in these moments when they need help most.
The protests started in Kiev because the people were not satisfied with the way their country was ruled.

The Ukrainians demonstrated deep discontent with the government led by Yanukovich, and corruption within the state administration. After three months of protests, violence and dozens of deaths, it is clear that there is the necessity for change in the way the conflict is developing. The establishment of a government which was not elected, cannot be the solution; a democratic election should be organised as soon as possible.

Moreover, the risk of a civil war is higher over time, while Russian occupation of a part of the country poses the threat of an international conflict.

It's hard to move on if the shadow of the past is not only right behind you, but in the name of your country's capital!

As well as Beijing and Mumbai, we want the correct name for our city.

Шановна громадо міста Полтави!
Полтава завжди була і залишається унікальним осередком української культури, її надійною твердинею і основою.
Багатою і яскравою є більш ніж тисячолітня історія Полтави, невід’ємно пов’язана з історією України, її визвольними змаганнями та європейськими прагненнями.
Протягом 11–17 ст. Полтавщина була форпостом України на порубіжжі між Руссю і Диким Полем, між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Такі умови життя породили особливу верству місцевого населення –козацтва. Цей вільнолюбний козацький дух позначився на всій подальшій історії міста.
Відлік традиції європейського самоврядування – Магдебурзьке право – Полтава веде з середини 17 століття, раніше, ніж, наприклад, Івано-Франківськ (тоді – Станіславів).
Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Полтава допомагала порохом, продуктами, зброєю і стала центром Полтавського полку.
З вашим містом нерозривно пов’язані імена, які лягли в основу українського світогляду – легендарна народна співачка і поетеса Маруся Чурай, поет-байкар Леонід Глібов, вчений і громадський діяч Михайло Драгоманов, письменник і театральний діяч Михайло Старицький, діяч культури Марко Кропивницький, Микола Гоголь, який навчався у Полтавському повітовому училищі.
Родом з Полтави творець сучасної української мови Іван Котляревський. Тут жили і працювали письменники Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Володимир Короленко та ін.
Така багата інтелектуальна та національно-культурна основа міста сприяла зародженню і розвитку українських ідей.
Полтава стала одним з осередків руху декабристів, які виступали за європейський шлях розвитку України.
Представники полтавської інтелігенції В.Білозерський, Г.Андрузький та ін. входили і до заснованого у 1846 р. у Києві Кирило-Мефодіївського товариства. Більше того, В.Білозерський став автором його Статуту, а Г.Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» і серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор'ям, Галичиною та Кримом».
Таємний полтавський гурток «Унія» у 1874–75 рр. сформулював чітку політичну мету – досягнення національної незалежності України, яка успадкувалася його наступниками.
Саме полтавська інтелігенція зіграла провідну роль у створенні в 1900 р. Революційної української партії. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917–1920 рр. Виступ у Полтаві ідеолога РУП Миколи Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді юного полтавця Симона Петлюри.
Полтаві історією судилося стати місцем перетину європейського і євразійського векторів розвитку в один з найдраматичніших періодів в українській історії – під час Північної війни Росії зі Швецією.
Однак імперська історія Полтавської битви – це суміш забуття, фальсифікацій, пропагандистських міфів та відвертої брехні. Її справжнє значення для України виходить далеко за рамки, визначені російською історіографією.
Тоді, у 1709 році, Україна в особі гетьмана Івана Мазепи, мала унікальний історичний шанс досягти самовизначення в окремій державі. Під стінами вашого волелюбного міста один з найбільш видатних і мужніх синів українського народу відкрито виступив проти тиранії Московської держави.
Ця подія назавжди змінила взаємовідносини між Україною та її північним сусідом, довівши готовність як простого люду, так і української еліти зі зброєю в руках відстоювати своє право на свободу. Навіть зазнавши поразки у Полтавській битві, Мазепа став символом і закликом до незалежності для всіх поколінь українців.
Переляк, якого зазнала російська деспотія під Полтавою, не полишає її і досі. Усі свої потуги імперські сили ось вже більше трьохсот років кидають для викорінення духу Мазепи в українцях. Усі ці три століття в нас намагалися стерти пам’ять про цю видатну подію, нав’язати викривлене бачення образу великого українця.
Однак в українців немає жодних підстав вважати зрадником державного діяча, який намагався звільнити свій народ від соціального і національного поневолення.
В історії багатьох народів лідери, що відважилися на такий крок, є найшанованішими національними героями. Їхніми іменами названі міста-столиці, навіть самі держави: Джордж Вашингтон, перший президент Сполучених Штатів Америки, який «зрадив» Велику Британію, очоливши армію колоністів у війні за незалежність у Північній Америці; Симон Болівар, керівник боротьби народів Південної Америки (Венесуели, Колумбії, Перу) за незалежність від іспанського панування. Зрештою, і Богдан Хмельницький, який очолив Визвольну війну українського народу 1648—1654 років, теж «зрадив» Річ Посполиту...
Переконані, що Іван Степанович Мазепа – справжній, а не спотворений імперською історією образ – впливовий політик, військовий стратег, справжній борець за свободу української нації – заслуговує на увічнення його пам’яті саме у Полтаві.
Цим самим ми доведемо, що не є манкуртами і чужинцями для цієї країни, доведемо спроможність бути вдячними нащадками славних прадідів великих.
Усі необхідні кроки для цього вже зроблено.
Згідно з Указом Президента України від 9 жовтня 2007 р. і постановою уряду від 2 квітня 2008 р. про спорудження пам'ятника Мазепі з ініціативи Полтавської міської ради був проведений всеукраїнський конкурс на кращий проект пам'ятника гетьману.
Проект переможців, авторського колективу у складі архітектора Віктора Шевченка, скульпторів Миколи Білика та Назара Білика, був визнаний Спілкою художників справді високохудожнім твором, який прикрасить Полтаву, органічно впишеться у її історико-архітектурний ландшафт.
Пам'ятник вже виготовлено, і він чекає рішення полтавців на творчо-виробничому об'єднанні «Художник» у місті Києві.
Велика справа була зроблена меценатами, без підтримки яких монумента не було б. Серед них – Полтавська облдержадміністрація спільно з ВУТ «Просвіта» у Полтавській області, яку очолює народний депутат України Микола Кульчинський. Вони ініціювали збір коштів і були каталізаторами процесу підготовки та зведення монумента.
Все тепер у руках мудрого керівництва та громадян Полтави, які опинилися перед історичним вибором.
Шановні полтавці! Зараз від вас залежатиме, чи буде встановлено в Полтаві пам'ятник Гетьманові України Іванові Мазепі – справжньому народному герою України, який є прикладом справжнього, дієвого патріотизму і громадянської мудрості, людині незламного духу і стратегічного мислення, якого так часто бракувало українським очільникам.
Ми звертаємося до української інтелігенції, до всіх українських патріотів, де б вони не народилися і не жили, - не бути байдужими манкуртами і підтримати ініціативу встановлення пам’ятника національному героєві України, рівному за своїм значенням Джорджу Вашингтону, Симону Болівару чи Богданові Хмельницькому.
Ставлення до своєї історії визначає наше майбутнє. Тому не має залишатися осторонь і українська молодь. Вам жити в цій країні. І саме від вас залежить, якою буде Україна – злою мачухою, чи рідною ненькою для українців.
В наші лукаві часи боротися за свою честь і гідність треба щоденно і на кожому кроці.

Закликаємо керівництво МОНМС і держави залишити право Києво-Могилянській академії користуватися виправданою часом системою викладання і автономією управління, яка вже дала очевидні плоди.

Do you see any difference between The Nueva York Times and The New York Times?

It’s the same as the difference between Kiev and Kyiv.

Correct transliteration of Ukrainian geographic names doesn’t make a lot of difference to the average Joe. But to thousands of your readers — readers of Ukrainian heritage in America, Canada, Britain and Australia — it does.

The governments of these countries have already switched from the Russian (Soviet) transliteration to the Ukrainian (post-Soviet) transliteration. This trend reflects a UN policy that promotes indigenous geographic names.

Your articles largely rely on the Ukrainian (post-Soviet) transliteration: Lviv (not Lvov), Ternopil (not Ternopol), Kharkiv (not Kharkov), etc. Kiev is the notable exception.

Ukrainian communities in the diaspora represent the interests of over 20 million Ukrainians with member organizations in over 30 countries. In Ukraine the populatіon is 46 million. We ask for 'YouTube' to consider providing us the opportunity to have their services available in the Ukrainian language interface.

До нещастя, голодомор на Україні не визнаний Організацією Об'єднаних Націй як геноцид.

В світлі нових доказів, процитованих італійським істориком Andrea Graziosi, визнаним експертом по голодомору на Україні, - голодомор на Україні, кінець кінцем, буде визнаний як геноцид, оскільки недавно виявлена документація вказує на таке лиходійство.

Моральна відповідальність Сталіна і його режиму добровільного голодування неповинних людей не можуть бути знехтувані. Жахливі втрати життів при голодоморі були результатом кримінальної діяльності Радянського режиму.

---------------------------------------------------

Serious scholars and respectable politicians no longer challenge the historicity of the Ukrainian famine of 1932-1933.

Unfortunately, the Ukrainian famine is not recognized as genocide by the United Nations.

In the light of new evidence cited by Italian historian Andrea Graziosi, a recognized expert on the Ukrainian famine, the Ukrainian famine will eventually be recognized as genocide because recently revealed documentation points to such a crime.

The moral responsibility of Stalin and his regime for voluntarily starving millions of innocent people cannot be denied. The monstrous loss of life, the Holodomor, was the result of criminal activity by the Soviet regime.